Експедиція Брусилів-2015 Родинний побут (інститут спорідненості) 3

Текст інтерв’ю

1. Вибір кумів.

О. К. А у Вас скільки пар хрьосних брали?

Х. Р. Хто двє, хто одну.

О. К. А за Ваших времьон дві брали чи одну?

Х. Р. Як я ше мала була?

О. К. Да.

Х. Р. Одну. Оце вже стало посліднє врем’я стало по дві. Вже на своїх хлопцев по дві пари брала, а на дівок – нє.

О. К. А дівок ще з одною хрестили, да?

Х. Р. Да.

О. К. У вас за кожними дітьми брали нових кумів?

Х. Р. Ну.

О. К. Не брали щоб на всі діти були одні куми?

Х. Р. Не брали.

О. К. Це в Делеті так було і в Червоносілці так же?

Х. Р. Так само.

О. К. Кумів з роду брали чи чужих людей?

Х. Р. Не, з чужих. В мене два брати його [чоловіка. – О. К.] на близнятах і моя сестра, і його двоюрідня сестра, а на Юру то – чужиє.

О. К. А на близнят одну куму брали обом близнятам?

Х. Р. Нє.

О. К. Різних? Одному близнюку – одну куму й кума, а другому – других.

Х. Р. А другому [сину. – О. К.] – другу.

2. Заміна кумів.

О. К. Казали, що треба брати якихось особливих [кумів. – О. К.], якщо дітки помирали в   сім’ї?

Х. Р. Кажуть як помірають, як відєш до хреста нєсті кого стрінеш, старе – не старе, мале – не мале, того бери того за кума.

О. К. Це таких стрічних чи з дороги, як цих кумів [незивали. – О. К.]?

Х. Р. От відаєш із хати і хтось йдє дорогою, як ти до хреста несеш да вийдеш з хати, да хтось іде дорогою бери їх за куми.

О. К. Це як з дитиною вийшов?

Х. Р. Да, як з дитиною вийшов. Напрімєр, чоловік з жонкою чи вообще чужиє, бери їх за кумов.

О. К. А як чоловік з жонкою тоже можна було взять за куми?

Х. Р. Я не знаю, як чоловік з жонкою то не знаю за це. Кажуть великий грєх, як куми женятца.

О. К. Це тільки тим, що під хрестом гріх чи і батькам гріх?

Х. Р. Тим, шо під хрестом.

О. К. А як на діток, «похресник» чи «хрещонів», як у Вас правильно кажуть?

Х. Р. Хрещенік.

О. К. Хрещенік і наприклад, дочка оцеї куми хочуть оженитись, то це можна було робити?

Х. Р. Можна. Женілісь.

О. К. Женілісь у Вас?

Х. Р. Да.

О. К. Люди не казали, що то гріх так робити?

Х. Р. Нічого не казали. Например, хрещена мати чи батько і ти дочку взяв його, то у нас женілісь тоже.

3. Закуповування дитини.

О. К. У не було такого, що треба продати дитину тій матері в якої багато живих дітей зосталося, а у Вас не ведуться?

Х. Р. Да, у нас тоже є таке, казали.

О. К. Казали? То як це робити треба було?

Х. Р. Ну гроші занесе, і хліб, і гроші, так кільки: рубель, два, три, да купляє дітіну собі уже вродє.

О. К. Це тільки гроші носили чи дитя тоже носили, як відавали її, ніби як?

Х. Р. Нє тільки гроші. Я не знаю, там у нас одна купляла з Білорусії.

О. К. З Білорусії купляла?

Х. Р. Да, дівочку з нашого села Делети да в Білорусії купляла. В тої жонки мо’ семеро дітей вмерло. Дєвочку купіла одна жонка пошла да купіла її. Та і сьогодні є [дівчинка вижила. – О. К.], а друга роділася дєвочка, то ніхто нє купів да й вмєрла, вже годов може три було єй, де й вмерла сабі.

О. К. А до цеї, що купила вони ходили в гості?

Х. Р. Ходілі і так ходіла вже дочка, маті вмерла, то ходіла дочка і та маті вмерла, і та вмерла.

О. К. Кажуть люди, що вона могла її матір’ю називати?

Х. Р. На якже.

О. К. А їх не звали хрестити, цих що купили?

Х. Р. Нє.

О. К. Це вони просто ніби як батьки ставали?

Х. Р. Як батьки ставали.

4. Пироги кумам.

О. К. А пироги у Вас не несли кумам?

Х. Р. Носілі.

О. К. А скільки тих пирогів носили?

Х. Р. П’ять.

О. К. П’ять?

Х. Р. Як нєсєш додому то – п’ять, а як за столом то по-білоруські – то одного замотав і оддав.

О. К. Це в Делеті так робили і Червоносілках так робила?

Х. Р. Так само.

О. К. А якщо п’ять несеш кума пирога не розломувала, не клала?..

Х. Р. Розломує, одного розломує лишає на пєчь, одного замативає і назад оддає.

О. К. Одного розломувала і піч клала?

Х. Р. Усі на пєчь кладе, але одного розломить; да те одного замотає, одного оддасть, да полєжат на печі, да одложає на стол.

О. К. А для чого на піч клали і розламували?

Х. Р. Ну шоб здоровеньке таке було, як піч, шоб дуже було.

О. К. Це дитятко?

Х. Р. Ну.

5. Пироги для баби-повитухи.

О. К. А не чули що когось треба одв’язать чи одкупить цими пирогами?

Х. Р. Це то бабу.

О. К. А що бабу, розкажіть?

Х. Р. Бабу як бабіть, сьогодні в больніці родять, а колісь же в дома роділі, то баба до стовпа прив’язана була вродє кажуть пока пироги не однесеш.

О. К. До стовпа прив’язана? То це вона потім буде чи зараз прив’язана?

Х. Р. Пока пироги не однесе онука.

О. К. А до баби скільки пирогів несли?

Х. Р. Тоже п’ять.

О. К. І вона теж так розламувала і на піч клала?

Х. Р. Я не знаю за це, не скажу, бо не знаю. А я знаю, шо носілі.

О. К. А не казали, що куми теж прив’язані до стовпа як баба?

Х. Р. Нє, нічого не казали.

6. Стосунки з бабою-повитухою.

О. К. Ви вже в больніці родили?

Х. Р. В больніці, але всьоравно вдома купала, то я тоже односіла пирогі.

О. К. Тоже односили бабі пироги? А баба приходила одвідувать Вас?

Х. Р. Да.

О. К. А скільки разів баба мала одвідувать ходить цю жінку?

Х. Р. Разов два прийде, а то гулять прийде, а то так, це ж по сусєдству.

О. К. А казали що Ви їй ставали, як внука?

Х. Р. Канєшно, вже внука.

О. К. І Ви внука і дитя, те що вона Вам купає внука?

Х. Р. Ну.

О. К. А до баби за яйцями чи баба яйця носила на Великдень?

Х. Р. Давала.

О. К. Це вона тоже до весілля давала ці яйця?

Х. Р. Як котора. Котора – год, два, а гінша до весілля дає. І ще й замуж піде то дає.

7. «Бабина каша» на хрестинах.

О. К. А от ця баба вона йшла на хрестини, просили її?

Х. Р. На якже.

О. К. І кашу варила Вам?

Х. Р. Да.

О. К. То ця баба кашу варила яку?

Х. Р. Пшоняну.

О. К. Пшоняну. То вона у вас була просто каша чи «бабина каша»?

Х. Р. «Бабина каша». Вберуть її у квітки ще да і скидают гроші на кашу, хто поб’є ту кашу.

О. К. Хто більше кине?

Х. Р. Да.

О. К. А хто мав саме більше треба було, шоб кинути?

Х. Р. Ну, хто, в кого грошей больше той болше кидає.

О. К. А кум не старався всіх перебити грошима?

Х. Р. Нє, а як бєдний кум, дє ж він їх возьме.

О. К. А били об вугол столу чи об що били?

Х. Р. Об стол, отако рогом горшка, отако на бок, шоб побівся бо так просто то он може не побиться.

О. К. З першого разу треба було горшка розбити?

Х. Р. Разов два гримнє да й розбитьса.

О. К. Як розіб’ється так розіб’ється?

Х. Р. Да.

О. К. А ці черепки збирали?

Х. Р. Інше бралі те, шибалі, шоб діти булі, а інші брали да гарбузи саділо.

О. К. З це черепочка?

Х. Р. Да.

О. К. А це черепки брали жінки у яких діти не родяться, щоб родились?

Х. Р. Да хоч в которой і родяться да, шоб знову було.

8. Терміни кровної спорідненості.

О. К. У вас більше як батько чи тато кажуть?

Х. Р. Больше – «тато».

О. К. Дорослі кажуть?

Х. Р. Всі, всі.

О. К. А як розказуєте, то кажете: «Мій батько…»?

Х. Р. Да.

О. К. У вас як мати, матка чи матєрка?

Х. Р. Мама. Момо, дай усьо.

О. К. А Ви не чули, що може казали «дядина» чи «дядіна», «дядна»?

Х. Р. То, то вже батькового брата чи материного жінка – «дядіна» називається, а як сестра матірина – «тьотка».

О. К. А її чоловік?

Х. Р. Дядько.

9. Терміни свояцтва.

О. К. А Ви не чули щоб на когось казали «ятровка»?

Х. Р. Це ятровки, шо за братами.

О. К. Це дві невістки получається?

Х. Р. Да.

О. К. Це вона одна одній ятровки?

Х. Р. Да.

О. К. А не чули щоб «зовіца» і «дівер» на когось казали?

Х. Р. Зовіца, напрімєр, чоловікова сестра – це моя «зовіца», а «дєвєрь» – брат його.

О. К. А Ваші брат і сестра Вашому чоловікові?

Х. Р. Ніяк.

О. К. А не казали чи «свояки», чи «швагри», чи «шурини»?

Х. Р. Говорили «швагер».

О. К. У вас було таке слово?

Х. Р. Да.

10.Терміни кровної спорідненості.

О. К. Як у вас казали «племінники» чи «небожі»?

Х. Р. І «плємянікі», і «небожі», так і так казалі.

О. К. А по стариному більше, то яке слово?

Х. Р. «Нєбожи».

О. К. А Ви не чули щоб казали «стрітка» чи «братко», «братєльнік»?

Х. Р. «Сестричка» – це двоюрідня і «братко» двоюрідній тоже.

О. К. «Братко» - двоюрідній. А сестрич чи братанка?

Х. Р. Моя «братіха» і всьо.

О. К. А «братіха» це жінка брата?

Х. Р. Да.

11.  Одруження родичів.

О. К. У вас в Делеті коли родичам жениться можна? В якому роду?

Х. Р. Як які. Є і у третьому поженятца.

О. К. А не чули, що в третьому больше можна оженитись ніж в четвертому?

Х. Р. Ходіла моя ятровка до того, до ксьондза того, вона полячка. Ходів хлопец до її дівки, він сказав у трєтьом можна, а в четвертом нє.

О. К. То це ксьондз так сказав?

Х. Р. Да.

О. К. А православні як считали?

Х. Р. А хто його питав.

О. К. А баби стариє, що їй сказали не знаєте?

Х. Р. Нічого нє.

12. Звертання до старших.

О. К. На батьков раніше казали «Ви» чи «ти»?

Х. Р. «Ві». В нас не казалі «ти».

О. К. Не казали «ти»?

Х. Р. Нє.

О. К. А зараз діти?

Х. Р. Зараз мої внуки кажуть на мене «Ві» і на матір «Ві».

О. К. Це вони кажуть «бабцю» чи «бабуню», чи «бабусю»?

Х. Р. «Бабо», а колі – «бабусю», а колі як.