Всі новини

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2022 року №747-р «Деякі питання мультимедійної платформи «UNITED 24», державне підприємство «Дія» у межах наданих законодавством повноважень створило мультимедійну платформу та забезпечує її функціонування шляхом створення та поширення за її допомогою фото-, відеоконтенту та цифрового контенту.

 

Мультимедійна платформа забезпечує інформування міжнародної спільноти про реальний стан безпекової ситуації та події в Україні, а також протидію російській пропаганді, популяризацію України в світі.

Основним засобом поширення інформації мультимедійної платформи є веб-сайт мультимедійної платформи – https://united24media.com

 

Під час другого етапу комплексної історико-етнографічної експедиції Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф до Коростенського р-ну Житомирської обл. (керівник Ростислав Омеляшко) з 10 по 18 липня 2024 р. групою науковців (Ольга Бонк, Віталій Боровик, Олександр Васянович, Олена Казакова, Юрій Ковальчук, Олег Коробов, Юлія Крикун, Микола Музиченко, Анастасія Панкова, Тетяна Пархоменко, Оксана Руденченко, Маргарита Скаженик, Зоряна Ципишева) обстежено 15 населених пунктів: сс. Бехи, Білошиці, Бондарівка, Васьковичі, Веселівка, Дідковичі, Каленське, Ковбащина, Лісівщина, Михайлівка, Новаки, Охотівка, Стремигород, Ушомир, Ходаки. Окремі члени експедиції додатково працювали у 6 селах: Іванопіль, Березневе, Пугачівка, Ришавка, Білка, Шатрище. Дослідження проводилося за такими тематичними напрямами: «Народні промисли і ремесла: деревообробництво, плетіння, ковальство, гончарство», «Традиційне землеробство і тваринництво», «Їжа і харчування», «Родинний побут», «Родинна обрядовість (весільна)», «Музичний фольклор», «Народне декоративно-ужиткове мистецтво», «Ткацтво та килимарство. Вишивка», «Ономастика. Мікротопоніміка». Членами експедиції було також здійснено детальну фотофіксацію різного роду культурних об’єктів: тканих та вишитих виробів, посуду, знарядь праці тощо. Відзнято на відео процес збирання зернових косою з грабками, виготовлення простих музичних інструментів та іграшок.

Під час експедиції було опитано 270 респондентів, записано понад 150 год. аудіозаписів історико-етнографічної інформації, зроблено понад 3500 фото, понад 10 год. відеозаписів, зібрано 64 предмети музейного значення, які характеризують життя і побут мешканців Коростенського р-ну.

Максимально повно зафіксована інформація дає можливість визначити локальну специфіку матеріальної та духовної культури, виявити її архаїчні елементи, з’ясувати сучасний стан побутування етнокультурних традицій у досліджуваних населених пунктах.

В усіх селах району домінуючою зерновою культурою було жито, з просапних культур – картопля. Удобрення орних земель проводили за допомогою угноєння та внесення попелу. Рільництво позначене певними віруваннями та звичаями під час весняно-польових робіт та жнив. Для тваринництва типовим було утримування великої рогатої худоби, свиней, курей. Значно менше утримували коней, овець, гусей, качок. Початок пасовищного сезону, який традиційно пов’язують із днем Юрія, супроводжується значною кількістю обрядово-звичаєвих дій. Корми заготовляли на малопридатних для рільництва ділянках, часто по лісах та на болотах.

У обстежуваних селах за тематичним напрямом «Їжа і харчування» зафіксовано інформацію про зернові культури та випічку і страви з них; страви, в яких переважає частка городини; м’ясні та молочні страви; порядок споживання страв та режим харчування; приготування їжі; зберігання продуктів та харчових запасів тощо. Було зафіксовано оригінальні поліські рецепти, зокрема, «Макар»: натерти картоплю як на деруни, додати яйця, шкварки. Все добре вимішати і поставити на ніч у казанку до печі. Їсти з підливою із грибами або сметаною (с. Веселівка). У с. Михайлівка аїром мили гладишки, щоб гарно пахло молоко і швидше скисало. Літньої пори мешканці заготовляли на зиму сир, перемішували його з маслом і засолювали в діжечках. Окремі відомості перегукуються з іншими регіонами України. Так у с. Лісівщина при випіканні паски в тісто встромляли соломинки, щоб виріб не тріскався, що характерно для Надсяння.

З теми «Народні промисли і ремесла» фіксувалася інформація про деревообробництво, плетіння, ковальство, гончарство, частково – вуглярство, стельмаство. Цікаві відомості були записані про гончарний та цегельний цех, що працював у с. Ушомир. Зі слів доньки цегельника (Левківської В.М.), яка допомагала батькові виймати цеглу з форм, вдалося з’ясувати прізвища гончарів, що працювали на гончарному крузі – Петра Тимченка та Григорія Степанчука, а також майстрів-цегельників – Миколи Стасюка та Пилипа Мурашенка. Справжньою експедиційною знахідкою став збережений полив’яний друшляк. Цікаво, що окрім різних видів посуду, інформаторкою згадувалися керамічні «каси»-скарбнички та комини для дахів. Науковий інтерес становить і спосіб підготовки глини перед її ліпленням. Так, інформаторка була свідком вимішування глини за допомогою кінської сили.

За напрямом «Народне декоративно-ужиткове мистецтво» фіксовано інформацію про техніки ткацтва та вишивки, декорування виробів з металу та дерева, картини та ікони місцевих художників, сакральне мистецтво (церкви, придорожні хрести). У с.Ушомир, зокрема, зроблено фото та відео давніх артефактів: залізної сокири зі знаками, знайденої майстром по дереву біля р. Уж. У с. Шатрище записано відомості про виготовлення дитячих іграшок: ляльки зі шматочків тканини, дудки з бадилля гарбуза. З напряму «Ткацтво та килимарство. Вишивка» записано цінну інформація для подальшого з’ясування етнографічних особливостей досліджуваного регіону. Побутові тканини відображають багатство декорування текстилю обстежуваного регіону – різноманітні види технік і орнаментів ткання, вишивки, в’язання гачком мережива (карунки) тощо. Цінними є вірування, пов’язані з тканими виробами: полотно клали у труну під покійника, бо «як буде земля горіть, да було щоб чим прикрить очі» (с. Ходаки); для викликання дощу протягом дня «рушника ткали вдови і перестеляли дорогу, щоб через того рушника корови перейшли» (с. Ходаки). Проте найбільше Коростенщина славиться своїми давніми традиціями килимарства з відомими їх осередками у сс. Дідковичі, Васьковичі, Бехи, Михайлівка, Каленське тощо.

За тематичним напрямом «Родинний побут» вдалося зафіксувати окремі традиційні елементи щодо сімейних відносин та загалом родинного побуту. Зокрема, повсюдно записано про родинні зв’язки; велику сім’ю; взаємовідносини свекрухи із невістками; розподіл чоловічої і жіночої роботи; виховання дітей; стосунки зі старшими членами родини. Головними принципами в сім’ї були: «Як виховають батьки, так і буде» (с. Ушомир); «Батьков слухали… слово батька закон» (с. Стремигород). Важливим є те, що респонденти часто самі згадують «колишнє», як було за часів їхніх батьків. Так, згідно з отриманими даними, ми можемо стверджувати, що до середини ХХ ст. у регіоні ще переважали великі сім’ї: «От у моєї матері було двє невістки в хаті і дочка з чоловіком, і жили в одній хаті…» (с. Білошиці). Дуже цінну та архаїчну інформація записано в с. Ковбащина про «стрічених» кумів: «Двоє дітей померли у батьків, а я вже третя вижила… Моїй матері сказали за кумов, щоб брали, кого зустрінуть на дорозі: цигани, так цигана…». За словами респондентів, довгий час вирішальну роль у виборі подружньої пари відігравали батьки: «Було таке як дівчина багата, то йде в свати… Батьки змушували, бо сем’ї бідні були…» (с. Білошиці). Інформація щодо термінів свояцтва збереглися гірше і практично втратили своє первинне значення, респонденти згадують назви братова, ятрівка, дядина. Також сільська громада дотримувалася певних моральних устоїв, які виявлялися у рішучому засудженні односельця, якщо його поведінка не відповідала загальноприйнятим соціальним нормам. Зокрема, засуджували покриток, гулящих, байстрюків, розлучених, старих парубків та дівчат: «Позор великий дівці, якщо нагуляє дитину» (с. Ушомир); «Вона розводна, да, це стидно було колись» (с. Васьковичі).

Під час експедиції зафіксовано особливості весільної обрядовості. Зокрема, спеціально виготовлені вінки, прикрашені квітками, цукерками, фруктами, несли попереду наречених до місця реєстрації шлюбу, пізніше дівчата танцювали навколо цих вінків, хто більше перетанцює молоду, той наступний вийде заміж. Вдалося записати інформацію про церемонію злучання свічок, перев’язування їх червоною ниткою, прикрашання квітами і т. д. Цікаво було простежити функціонування поліського весільного печива: коровай випікали здебільшого прямокутної форми, на дно клали монети, сирі яйця. Крім короваю, пекли шишки, зустрічалися пірники (медове печиво). У пам’яті людей зберігся обряд «комори» – коли наречена виходила заміж цнотлива, вивішували червоний стяг і чіпляли на нього пляшку горілки. У с. Бехи другий день весілля називався «комин бить» – шкрябали комина, щоб побачити, як молода буде його білити, щоб перевірити, яка вона господиня. У с. Лісівщина запис про весілля зроблено від подружжя Охримчуків, які доповнювали розповіді один одного.

За темою «Музичний фольклор» записані давні обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, жнивні, приспівки до дощу, весільні). Позаобрядовий репертуар представлений ліричними піснями (у тому числі ранньої стилістики), приспівками до танців; дитячий фольклор – колисковими та забавлянками. Особливо хочеться відмітити автентичне виконання пісенного фольклору найбільш близьке до традиційного мешканками с. Охотівка.

За тематичним напрямом «Ономастика. Мікротопоніміка» предметом дослідження обрано назви малих географічних об’єктів, їх семантику, народну етимологію, а також словотвірні моделі антропонімів (прізвищ, прізвиськ, найменувань жителів сіл за назвою населеного пункту), притаманних досліджуваній території. Так, про походження назви с Бехи дізнаємося: «Хоч і кажуть, шо татари не доходили сюди. Але доходили. Тут був татарин Бек і від нього наше село названо». Напевне саме тому мешканці с. Михайлівка називали бехівчан бековці або татари. Записано перекази про старі церкви, що пішли під землю (с. Бехи), під воду (с. Охотівка) і у свята можна почути звуки дзвонів. У досліджуваному районі компактно проживають нащадки шляхтичів. Про їхні взаємовідносини з мужиками яскраво свідчить запис з с. Ходаки: «Краще втону, але не дозволю, щоб мене мужик врятував». Досить розлогі поліські села традиційно поділялися на окремі кутки. Зокрема, у с. Бондарівка зафіксовано назви Ковалі, бо колись там була династія трьох родин ковалів, Хутор, бо туди звозили хати з навколишніх хуторів. У с. Новаки було зафіксовано термін «цвинтар» на позначення місця, де колись стояла стара церква. У значенні «кладовище» слово цвинтар не використовується.

Коростенщина – славнозвісний район ткацтва, то ж до фондозбірки Музею-архіву народної культури Українського Полісся надійшли чудові зразки тканих предметів музейного значення. Зокрема, давні жіночі сорочки з с. Бехи, що датуються кінцем ХІХ ст. одна з них має цікаві геометричні орнаменти не лише на подолку, а й на рукавах. Гарно презентоване й с. Васьковичі – особливу вагу заслуговують кіліми та радюжки з орнаментами у перебори і переклади. Унікальним предметом музейного значення став тканий рушник на ікони (завєска) із вишитою по краю молитвою.

Учасники експедиції висловлюють щиру подяку керівництву Коростенської та Ушомирської територіальних громад Коростенського р-ну за активне сприяння роботі експедиції по збору історико-етнографічних матеріалів.

Основним завданням конференції стало обговорення результатів етнологічних, фольклористичних, мистецтвознавчих, лінгвістичних, історичних та інших наукових досліджень радіаційно забруднених районів Українського Полісся, окреслення подальших завдань та перспектив популяризації історико-культурної спадщини постраждалого регіону в сучасному інформаційному просторі на тлі глобалізаційних викликів.

 

Учасниками конференції стали науковці, викладачі вищих навчальних закладів, співробітники музеїв, працівники управління культури та туризму з Києва, Чернігова, Львова, Луцька. Загалом, було підготовлено 24 доповіді з різних напрямів дослідження духовної та матеріальної культури постраждалих районів Українського Полісся. Особливий інтерес викликали доповіді Олександри Бріциної, Людмили Дикої, Юрія Бідношиї, Євгена Єфремова, Дар’ї Анцибор, Надії Ковальчук, Світлани Маховської, Олександра Шевчука, Катерини Литвин, Владислави Блохіної, Анастасії Панкової. Відкритий формат спілкування дав можливість дискутувати, висловлювати власні позиції, задавати питання та вносити слушні пропозиції як досвідченим науковцям так і молодим колегам.

Під час першого етапу комплексної історико-етнографічної експедиції до Коростенського р-ну Житомирської обл. (керівник Омеляшко Р.) з 03 по 11 жовтня 2023 р. групою співробітників Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державного агентства України з управління зоною відчуження Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Анцибор Д., Боровик В., Боряк О., Бріцина О., Васянович О., Дмитренко А., Ковальчук Н., Крикун Ю., Курзенков М., Музиченко М., Панкова А., Петрушкевич А.) обстежено 14 населених пунктів: сс. Бехи, Білошиці, Бондарівка, Васьковичі, Веселівка, Дідковичі, Ковбащина, Лісівщина, Михайлівка, Новаки, Поліське, Стремигород, Сушки, Ушомир. Окремі члени експедиції додатково працювали у 5 селах: Берестовець, Білка, Вигів, Охотівка, Ходаки. Дослідження проводилося за такими тематичними напрямами: «Допоміжні заняття: рибальство, мисливство, збиральництво, бджільництво», «Традиційний народний одяг. Тканина», «Народні вірування», «Народні знання», «Народна медицина», «Звичаєве право. Громадський побут», «Родинний побут», «Календарна обрядовість», «Родинна обрядовість», «Прозовий фольклор». Членами експедиції було також здійснено детальну фото- і відеофіксацію ландшафту, окремих вулиць, будівель, церков, різного роду культурних об’єктів тощо.

 

Під час експедиції було опитано 241 респондента, записано понад 152 год. аудіозаписів історико-етнографічної інформації, відзнято понад 2000 фото, понад 7 год. відеозаписів, які характеризують життя і побут мешканців Коростенського р-ну Житомирської обл. Під час експедиції зібрано 70 предметів музейного значення, переважно побутові тканини та елементи одягу.

Максимально повно зафіксована інформація дає можливість визначити локальну специфіку матеріальної та духовної культури, виявити її архаїчні елементи, з’ясувати сучасний стан побутування етнокультурних традицій у досліджуваних населених пунктах.

В усіх селах району зафіксовані відомості про збирання грибів, поділ їх на «гриби» і «губ’яки»; окремі звичаї і вірування, пов’язані зі збиранням грибів; страви з грибів на щодень і свята (грибна юшка, мочанка, смаженя, голубці, котлети ін.). Збирання ягід менш поширене, що обумовлене природними умовами. Дуже поширене у обстежуваному районі бджільництво, переважно пасічне. У сс. Дідковичі, Бехи, Михайлівка, Ковбащина, Білошиці зафіксовано побутування старих колодних вуликів величезних розмірів, що були видовбані через довж. Цікаві відомості про мисливство з вогнепальною зброєю зафіксовані у с. Ковбащина. Зібрана інформація про давні способи ловлення риби кригами, саками, волочками, ятерями та іншими знаряддями.

З темами «Традиційний народний одяг. Тканина» записано цінну інформація для подальшого з’ясування етнографічних особливостей досліджуваного регіону. Впадає в око неоднорідність традиційного народного одягу і побутових тканин, виготовлених власноруч, пов’язана з різним статусом мешканців того чи іншого села (шляхетських та мужицьких). Побутові тканини та одяг відображають багатство декорування текстилю обстежуваного регіону – різноманітні види технік і орнаментів ткання, вишивки, в’язання гачком мережива (карунки), вибитих на машинці візерунків по тканині, конструктивних способів крою і зшивання. Проте найбільше Коростенщина славиться своїми давніми традиціями килимарства з відомими їх осередками у сс. Дідковичі, Васьковичі, Бехи, Михайлівка тощо.

Народні астрономічні знання переважно обмежуються спостереженнями за астрономічними об’єктами, зокрема Місяцем, взаємозв’язками між його фазами та сприятливим господарюванням. Спираючись на багаторічний повсякденний досвід, носіями було вироблено систему спостереження за навколишнім світом для прогнозування погоди, як на короткий час, так і на триваліший період, магічні дії впливу на несприятливі погодні явища. В обстежених селах ще поодиноко фіксується традиція замовлянь (шептань), поширена в минулому в народній медичні практиці. Активно зберігаються уявлення про магічні способи наслати хворобу – особливо це стосується ляку, підвію (хвороба, наслана вітром) і різного роду зуроченнями, зокрема так зване даннє.

За тематичним напрямом «Громадський побут. Звичаєве право» вдалося зафіксувати окремі традиційні елементи, що побутували загалом на Поліссі та ще збереглися в пам’яті респондентів Коростенського р-ну. Наприклад, записано особливості місцевого самоврядування до/під час Другої світової війни, види громадських робіт: обжинки, замолот, льон брати, толока, випас худоби; звичаї купівлі-продажу худоби. Деякі звичаї трансформувалися і відродилися сьогодні: толока – спільне прибирання громадських місць; а також активізувалися відносини в сільський громаді: сусідська взаємодопомога, виставляння могоричу, традиція встановлення «квітки/букету/крокове» під час будівництва хати та ін. В с. Лісівщина зафіксовано дуже давній звичай – зав’язування спідниці на голові у жінки за вчинену крадіжку або іншу провину. Щодо родинного побуту, повсюдно записано про родинні зв’язки; існування великих сімей; взаємовідносини свекрухи із невістками; розподіл чоловічої і жіночої роботи; виховання дітей; відносини зі старшими членами родини.

Нині активно побутують окремі елементи обрядовості календарного циклу, пов’язані насамперед з ритуалами та атрибутами церковними, зокрема, свічками, принесеними з церкви на Стрітення та в Чистий четвер, освяченими на Великдень випічкою та їжею, а також гілками, зіллям, маком і збіжжям, яке освячується на Вербну неділю, Трійцю, Маккавеїв, Спаса. Простежуються звичаї та заборони, пов’язані з поминання померлих на Навський Великдень і Проводи, звичаї господарського характеру, що стосуються посівних робіт і випасу худоби. Однак, звичаї, обряди та повір’я різдвяно-новорічного циклу, зустрічі весни, а також приурочені до Масляної, Середопостя, Чистого четверга, Великодня, Переплавної середи, свят Юрія, Івана Купайла, Андрія та жнив фіксуються вже лише за спогадами мешканців-старожилів.

З напряму «Родильна обрядовість» доводиться визнати, що інформація щодо участі в пологах сільської баби-повитухи, яка допомагала рожаниці, трапляється все рідше і рідше. Тому отримані свідчення, де все ще згадується бабушка, бабуня, баба, повітушка та її функції (чим перев’язувала пупа, куди закопувала послід, як відвідувала породіллю, брала участь в родинах, хрестинах, варила кашу тощо), – надзвичайно важливі. Весільна обрядовість у декількох селах зафіксована з основними традиційними етапами. Звичайно, очевидним є вплив радянського періоду на збереження весільного обряду, проте зібрано інформацію про придане, сватання, запросини на весілля, випікання короваю, основні етапи весілля, звичаї з весільними свічками, покривання молодої, обмін подарунками тощо. Опитування з напряму «Поховальна обрядовість» дозволило суттєво поглибити наявний матеріал, зокрема з таких питань, як атрибути померлого, проведення жалобної ходи та номінації поховальних страв, їх локальна специфіка.

Щодо народних вірувань, то досі активно побутують уявлення про відьом, їхню здатність красти молоко в корів, про врекливих людей і ходячих покійників. Фіксуються також вірування щодо блуду, зурочення й привороту, а також традиційні магічні протидії цим явищам. Прозова традиція, так само, як і будь-яка інша, консервативна з своєю природою, тому ми частіше помічаємо її втрати, а не набутки. Тож і в цій експедиції ми не могли уникнути спроби відповісти на запитання про те, чи й досі зберігає колективна пам’ять те, що, наприклад, сторіччя тому записав на Коростенщині славетний український фольклорист та етнограф Василь Кравченко, а також чи жива казкова або оповідна традиція в устах виконавців, та якою мірою сучасні події осмислюються оповідачами в їх емоційних оповідях про сьогодення, і навіть у таких химерних проявах, як, наприклад, віщі сни, що сприймалися як пророкування війни та час її завершення. Ми, на щастя, не лише зустріли чудових оповідачок, були винагороджені й оповідями з минувшини, які засвідчують тяглість традиції в часі не лише в устах старшого покоління, а й серед молодших нащадків, емоційними спогадами про події останніх років.

Oтриманий під час історико-етнографічної експедиції фактографічний матеріал стане надійним підґрунтям для подальших порівнянь та узагальнень, докладного аналізу специфічних рис матеріальної та духовної культури українців.

Учасники експедиції висловлюють щиру подяку керівництву Коростенської та Ушомирської територіальних громад Коростенського р-ну за активне сприяння роботі експедиції по збору історико-етнографічних матеріалів.</div>