Під час експедиції було опитано 241 респондента, записано понад 152 год. аудіозаписів історико-етнографічної інформації, відзнято понад 2000 фото, понад 7 год. відеозаписів, які характеризують життя і побут мешканців Коростенського р-ну Житомирської обл. Під час експедиції зібрано 70 предметів музейного значення, переважно побутові тканини та елементи одягу.
Максимально повно зафіксована інформація дає можливість визначити локальну специфіку матеріальної та духовної культури, виявити її архаїчні елементи, з’ясувати сучасний стан побутування етнокультурних традицій у досліджуваних населених пунктах.
В усіх селах району зафіксовані відомості про збирання грибів, поділ їх на «гриби» і «губ’яки»; окремі звичаї і вірування, пов’язані зі збиранням грибів; страви з грибів на щодень і свята (грибна юшка, мочанка, смаженя, голубці, котлети ін.). Збирання ягід менш поширене, що обумовлене природними умовами. Дуже поширене у обстежуваному районі бджільництво, переважно пасічне. У сс. Дідковичі, Бехи, Михайлівка, Ковбащина, Білошиці зафіксовано побутування старих колодних вуликів величезних розмірів, що були видовбані через довж. Цікаві відомості про мисливство з вогнепальною зброєю зафіксовані у с. Ковбащина. Зібрана інформація про давні способи ловлення риби кригами, саками, волочками, ятерями та іншими знаряддями.
З темами «Традиційний народний одяг. Тканина» записано цінну інформація для подальшого з’ясування етнографічних особливостей досліджуваного регіону. Впадає в око неоднорідність традиційного народного одягу і побутових тканин, виготовлених власноруч, пов’язана з різним статусом мешканців того чи іншого села (шляхетських та мужицьких). Побутові тканини та одяг відображають багатство декорування текстилю обстежуваного регіону – різноманітні види технік і орнаментів ткання, вишивки, в’язання гачком мережива (карунки), вибитих на машинці візерунків по тканині, конструктивних способів крою і зшивання. Проте найбільше Коростенщина славиться своїми давніми традиціями килимарства з відомими їх осередками у сс. Дідковичі, Васьковичі, Бехи, Михайлівка тощо.
Народні астрономічні знання переважно обмежуються спостереженнями за астрономічними об’єктами, зокрема Місяцем, взаємозв’язками між його фазами та сприятливим господарюванням. Спираючись на багаторічний повсякденний досвід, носіями було вироблено систему спостереження за навколишнім світом для прогнозування погоди, як на короткий час, так і на триваліший період, магічні дії впливу на несприятливі погодні явища. В обстежених селах ще поодиноко фіксується традиція замовлянь (шептань), поширена в минулому в народній медичні практиці. Активно зберігаються уявлення про магічні способи наслати хворобу – особливо це стосується ляку, підвію (хвороба, наслана вітром) і різного роду зуроченнями, зокрема так зване даннє.
За тематичним напрямом «Громадський побут. Звичаєве право» вдалося зафіксувати окремі традиційні елементи, що побутували загалом на Поліссі та ще збереглися в пам’яті респондентів Коростенського р-ну. Наприклад, записано особливості місцевого самоврядування до/під час Другої світової війни, види громадських робіт: обжинки, замолот, льон брати, толока, випас худоби; звичаї купівлі-продажу худоби. Деякі звичаї трансформувалися і відродилися сьогодні: толока – спільне прибирання громадських місць; а також активізувалися відносини в сільський громаді: сусідська взаємодопомога, виставляння могоричу, традиція встановлення «квітки/букету/крокове» під час будівництва хати та ін. В с. Лісівщина зафіксовано дуже давній звичай – зав’язування спідниці на голові у жінки за вчинену крадіжку або іншу провину. Щодо родинного побуту, повсюдно записано про родинні зв’язки; існування великих сімей; взаємовідносини свекрухи із невістками; розподіл чоловічої і жіночої роботи; виховання дітей; відносини зі старшими членами родини.
Нині активно побутують окремі елементи обрядовості календарного циклу, пов’язані насамперед з ритуалами та атрибутами церковними, зокрема, свічками, принесеними з церкви на Стрітення та в Чистий четвер, освяченими на Великдень випічкою та їжею, а також гілками, зіллям, маком і збіжжям, яке освячується на Вербну неділю, Трійцю, Маккавеїв, Спаса. Простежуються звичаї та заборони, пов’язані з поминання померлих на Навський Великдень і Проводи, звичаї господарського характеру, що стосуються посівних робіт і випасу худоби. Однак, звичаї, обряди та повір’я різдвяно-новорічного циклу, зустрічі весни, а також приурочені до Масляної, Середопостя, Чистого четверга, Великодня, Переплавної середи, свят Юрія, Івана Купайла, Андрія та жнив фіксуються вже лише за спогадами мешканців-старожилів.
З напряму «Родильна обрядовість» доводиться визнати, що інформація щодо участі в пологах сільської баби-повитухи, яка допомагала рожаниці, трапляється все рідше і рідше. Тому отримані свідчення, де все ще згадується бабушка, бабуня, баба, повітушка та її функції (чим перев’язувала пупа, куди закопувала послід, як відвідувала породіллю, брала участь в родинах, хрестинах, варила кашу тощо), – надзвичайно важливі. Весільна обрядовість у декількох селах зафіксована з основними традиційними етапами. Звичайно, очевидним є вплив радянського періоду на збереження весільного обряду, проте зібрано інформацію про придане, сватання, запросини на весілля, випікання короваю, основні етапи весілля, звичаї з весільними свічками, покривання молодої, обмін подарунками тощо. Опитування з напряму «Поховальна обрядовість» дозволило суттєво поглибити наявний матеріал, зокрема з таких питань, як атрибути померлого, проведення жалобної ходи та номінації поховальних страв, їх локальна специфіка.
Щодо народних вірувань, то досі активно побутують уявлення про відьом, їхню здатність красти молоко в корів, про врекливих людей і ходячих покійників. Фіксуються також вірування щодо блуду, зурочення й привороту, а також традиційні магічні протидії цим явищам. Прозова традиція, так само, як і будь-яка інша, консервативна з своєю природою, тому ми частіше помічаємо її втрати, а не набутки. Тож і в цій експедиції ми не могли уникнути спроби відповісти на запитання про те, чи й досі зберігає колективна пам’ять те, що, наприклад, сторіччя тому записав на Коростенщині славетний український фольклорист та етнограф Василь Кравченко, а також чи жива казкова або оповідна традиція в устах виконавців, та якою мірою сучасні події осмислюються оповідачами в їх емоційних оповідях про сьогодення, і навіть у таких химерних проявах, як, наприклад, віщі сни, що сприймалися як пророкування війни та час її завершення. Ми, на щастя, не лише зустріли чудових оповідачок, були винагороджені й оповідями з минувшини, які засвідчують тяглість традиції в часі не лише в устах старшого покоління, а й серед молодших нащадків, емоційними спогадами про події останніх років.
Oтриманий під час історико-етнографічної експедиції фактографічний матеріал стане надійним підґрунтям для подальших порівнянь та узагальнень, докладного аналізу специфічних рис матеріальної та духовної культури українців.
Учасники експедиції висловлюють щиру подяку керівництву Коростенської та Ушомирської територіальних громад Коростенського р-ну за активне сприяння роботі експедиції по збору історико-етнографічних матеріалів.</div>
